Питання дуже широке, тому торкнемось тільки тезісно фундаментальних принципів взаємовідносин між Церквою і державою.

Все, що створив Бог, саме по собі не може бути поганим, бо Всеблагий Творець не може бути джерелом чого-небудь гріховного і порочного.

Гріх, за визначенням святого апостола Іоанна Богослова, є беззаконня, тобто порушення Закону, внутрішнього ладу, Премудрості, яка дана світові і всьому творінню Творцем і Богом і в якій увесь сенс життя.

Щодня наша Свята Церква вшановує пам’ять святих угодників Божих. Робиться це для того, щоб ми звертались до них з молитвою і, навчаючись їхнім чеснотам, освячувалися їхньою святістю.

Чернецтво з самого свого зародження стало осередком духовного життя і благодатної сили Церкви Христової. Святитель Ігнатій Брянчанинов писав: "Чернецтво є установлення Божественне, за допомогою якого християнство досягає свого найвищого розвитку".

В будь якій державі, яким би не був її устрій, існують основні закони, згідно яких відбувається керівництво цією державою. Церква також має свої правила-канони, котрими в церковному житті повинні керуватися єпископи, священство, монашество і миряни. Без церковного законодавства порушується вся церковна дисципліна, що веде до появи розколів, єресей, сект, внаслідок чого страждають суттєві властивості Церкви: єдність, святість, канонічність, апостоличність.

Монашество відігравало і відіграє визначну роль в релігійному житті православних народів. Дійсно кажуть, що монашество є найкращим шляхом до розуміння православної духовності. Православ’я має різноманіття форм духовного життя та релігійних практик, але найбільш класичною з них вважається монашество.

Смирення справедливо рахують необхідною частиною спасіння християнина. Однак сучасний світ саме в проповіді смирення найчастіше вбачає слабкість християнства. Чому? – Тому що неправильно розуміється зміст смирення. Смирення – це ні що інше як стремління дати об”єктивну оцінку самому собі, своєму внутрішньому стану. В силу цього смирення передбачує чесне, правдиве визнання свїх недоліків, визнання неможливості досягнути будь що без допомоги Божої.

«Шкільні роки - особливий період у житті кожної людини, - говориться у зверненні Предстоятеля Української Православної Церкви. - З одного боку, це найщасливіший, безтурботний час, коли все життя здається ще попереду, але саме в ці роки відбувається становлення людини як особистості, формується її світогляд. Тому Православна Церква завжди приділяла і приділяє особливу увагу освіті.