В Таїнстві Покаяння людина постає перед реальністю життя Царства Божого, близькою її душі, але яку вона втрачає через гріхи, скоєні після Хрещення. Основою для здійснення Таїнства є заклик Христа Спасителя: “Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне” (Мф. 4, 17).

При здійсненні Таїнства Покаяння особливе значення надається молитві пастиря і духовній силі його впливу на душу людини, яка погрішила. Для тих, хто кається, він є посередником у прощенні гріхів і примиренні з Богом. При очищенні від гріхів серця людини, священик — свідок поновлення її завіту з Богом, Його обіцянки доброї совісті і життя. Своєю молитвою, батьківським співчуттям про спасіння людини, словами богоодкровенного вчення Церкви священик-духівник допомагає тому, хто кається, довести своє каяття до рішучого завершення в Таїнстві — прощення гріхів і здатності торкнутися благодатного життя Церкви, до усвідомлення волі Божої.

Зі свого боку християнин, що кається, докладає зусиль і багато працює, щоб відновити духовні сили і вірність Богу, які занепали від здійснених гріхів. Християнин, що кається, просить у Бога благодатної допомоги, щоб бачити свої гріхи, щоб через слово сповідувати їх перед Богом у присутності священика і тим самим відірвати гріх від свого серця. Душа людини, яка усвідомлює свою провину перед Богом, тоді предстає перед Ним, і Спаситель Христос звільняє її від сповіданого гріха, вже ненависного християнинові.

Прощення гріхів подається через молитву і священнодійства священика, який отримав від Христа благодать прощати гріхи на землі, щоб вони були прощені на Небі. Разом з відпущенням гріхів тому, хто покаявся, у Таїнстві подається виправдання і освячення благодаттю Божою. Гріх не тільки прощається, але повністю викорінюється з життя людини, перестає обтяжувати її душу.

В Таїнстві Покаяння душа людини омивається, образно кажучи, в купелі милосердя Божого, щоб знов померти для гріха і повстати під благодатним впливом “Царства Божого і правди Його” і знов відкрити шлях до спасіння.

Примирення з Богом приносить людині духовне пробудження і радість від того, що відкрилася її причетність до життя Божого. Дух людини одержує в Таїнстві силу розрізняти і хоча б частково осягати розумом це життя “в богослужінні, святих отцях, старчестві, монастирях, ревних мирянах... і у всьому, на що багатообразно пролився Дух Божий на землі з часу святої П’ятидесятниці”.

Таїнство Покаяння, яке здійснюється у Церкві, дарує людині, таким чином, відновлення духовного здоров’я. Священик під час цього Таїнства створює особливий настрій для сповіді тим, хто кається у своїх гріхах. Слово перед сповіддю нагадує про Закон Божий і Його любов до нас, молитва священика за того, хто кається, стурбованість і уважне ставлення до внутрішніх недугів його душі, прощення гріхів владою, даною йому від Бога, і порада про засоби виправлення — все це необхідне для зміни душі того, хто покаявся, і звільнення її від тягаря гріха.