Святу гору Афон вперше я відвідав у 1966 р. Після того був ще декілька разів. Але щоразу, коли знову наближаюся до неї, душу огортає благоговійний трепет.

Майже двохтисячолітня історія християнства на Афоні увібрала в себе багато великих імен і подій.

В першому столітті, через декілька років після Вознесіння господа нашого Іісуса Христа, майбутню історію Афонського полуострова оприділила слідуюча подія – його відвідала Пресвята Богородиця. Зійшовши на берег, пише святий Стефан Святогорець, Вона сказала: “Місце це да буде моїм жеребом, котрий даний мені Сином і Богом Моїм! Нехай пребуде благодать Божа на місці цьому і на тих, хто живуть тут з вірою і благоговінням. Цьому місцю я буду  Заступниця і піклуватимусь за нього до Бога”. З того часу  Афон став уділом Божої Матері.

В 10 столітті до берегів Афону чудесно прибула чудотворна ікона Пресвятої Богородиці – “Портаитисса” (“Вратарниця”), яка знаходиться в Іверському монастирі, від чого ще називається “Іверською”.

Перші згадки про окремих Афонських іноків-подвижників відносяться до 4 століття, а в 7 столітті Візантійський імператор Константин Погонат віддав полуострів в повне розпорядження монахів, і з тих пір тут почали виникати монастирі. Так, з часом Афон став так званою монашеською республікою, куди за велінням Божої Матері не ступає жіноча нога.

Нерозривним з історією афонського монашества є історія монашества на Русі. Адже в перші половині 9 століття на Афоні ніс подвиги та прийняв постриг монах Антоній – майбутній великий преподобний, засновник Києво-Печерського монастиря та родоначальник всього руського монашества.

Серед нині діючих на Афоні 20 монастирів визначне місце займає Свято-Пантелеімонівський руський монастир. Братія завжди радо і щиро зустрічає паломників. Зазвичай, відвідини монастиря розпочинаються молебнем перед найшанованіною святинею обителі – чесною главою святого Великомученика і цілителя Пантелеімона. В особливо урочистих випадках розкручуються панікадила, як знак духовної радості і торжества.

Окрім Чесної Глави в монастирі зберігається велика кількість святинь: декілька часток Животворящого древа Хреста Господнього, частки мощей багатьох і багатьох святих. Серед них Іоана Предтечі, 10 апостолів, святителя Николая Чудотворця, багатьох афонських подвижників. Зберігається там і стопа святого всехвального  Христового апостола Андрія Пезвозванного, благовіствуванням якого була освячена наша земля. Благоговійно вшановуються чудотворні ікони: Божої Матері “Ієрусалимська”, Іоана Предтечі, великомученика Пантелеімона, мученика Харалампія.

В богатій бібліотеці монастиря зберігається близько 2 тисяч грецьких і слов”янських рукописів та біля 20 тисяч друкованих книг.

Живе монастир за своїм особливим общежительним уставом, коли і молитва і праця і трапеза є спільною для всіх. Богослуження відправляються в Свято-Пантелеімонівському та Свято-Покровському храмах. Ігуменом монастиря є священноархімандрит Ієремія, що несе на Святій Горі свій послух уже більше 30 років. Сьогодні братія монастиря нараховує 60 чоловік.

На протязі століть на Святу гору приїздили та подвизались іноки самих різних національностей з різних країн світу. Греки і серби, болгари і румуни, грузини і молдавани. Було серед них дуже багато вихідців і з України. У наших предків козаків була традиція: остаток життя посвячувати Богу. Багато з них, після подвигів по захисту батьківщини, приходили на Святу Гору, де віддавалися подвигам посту і молитви. Велика монастирська костниця, де покояться за афонською традицією з надписами останки монахів, є тому свідченням.

Паломництво на Святу Гору відрізняється від відвідання інших святих місць можливістю доторкнутися до збереженої в віках традиції монашеського подвигу, переданого нам в спадок від святих отців молитовного досвіду святогорців.  Богом просвітлені старці, та благодатні умови для подвижництва, діють наче магніт, прикликаючи до себе тих хто шукають богопізнання.